Дочка, яка могла зватися Ніферуре
Переночував Давид Сенмут у найближчому готелі, вранці винайняв на віру нову квартиру й десь надвечір обійшов кав'ярні, в яких провів частину попередньої ночі. Ніде не було ані сліду від того подарунка, загорнутого в золотий папір. Тоді він згадав про дівчину в крамниці жіночої білизни. В першому-ліпшому магазині паперових виробів купив темно-синю торбинку, всипану зірками, і поклав туди вкрадену вчора ввечері нічну сорочку. Потім пішов до крамниці жіночої білизни та сказав дівчині, простягаючи паперовий кульок:
— Я прийшов, панно, щоб вибачитися. Вчора я вас обманув, а це негарно. Я не маю дружини й не збирався нікому купляти сорочку. Просто я хотів побачити вас у нічній сорочці. Вона вам так личила, що вночі я не міг заснути. Насилу діждався, поки відчиняться магазини, й купив вам у подарунок таку ж саму.
— Вона не така сама,— посміхнулась дівчина,— ця третього розміру.
Почувши, молодик упав у крісло. Він був збентежений. Нарешті мовив із відчаєм у голосі:
— До речі, я хотів у вас щось спитати... Чи не забув я тут учора пакуночка в золотому папері?
— Пакуночок у золотому папері? Переповитий стрічечкою?
— Атож, атож!
— Тут ви його не забули,— рішуче відповіла дівчина,— я б його знайшла і могла б, як ми завжди робимо, коли покупці щось у нас забувають, повернути... Та зараз я запитаю вас про інше. Що ви робите, коли ввечері перед Різдвом почуваєтеся самотньо? Чи є спосіб непомітно щезнути з цього світу?
Давид Сенмут уражено дивився на неї. Її вії зачіпали брови і створювали там безлад. З її очей було видно, що вічність є несиметричною. Він спитав:
— Чи ви мали колись дочку? Багато, багато років тому.
— Гадаєте, чотири тисячі років тому? Може, й мала. Та зараз не маю. Й тому на свята я сама. Ви хотіли б прийти на Святвечір до мене доглянути її?
— Кого?
— Та ту дочку, якої не маю. Ось вам моя адреса.
— Охоче,— відказав молодик, поцілував продавщицю у вухо й пішов. У дверях він зупинився й докинув:
— Я знаю її ім'я.
— Чиє?
— Та цієї дочки, якої не маєте. Вона звалася Ніферуре.
Д р у г е п е р е х р е с т я
Тут читач може знову вибрати свій шлях, щоб визначитися щодо двох результатів оповідання. Розділ "Декоративна свічка" подає трагічний кінець оповідання, а розділ "Запальничка" має happy end. Автор у будь-якому разі радить прочитати обидва закінчення, оскільки лише в оповіданнях можуть існувати дві різні кінцівки, не так як у житті.